Я буду твоїм художником,
Складати із пазлів життя.
Я буду для тебе колючим йожиком,
Розривати хвилини буття.
Там більше не буде нікого,
Я буду ламати кістки
Твоєї душі чепурної
І розкидати усюди куски.
Я засію думками три поля
І зимою зберу урожай.
Я сховаю тебе від горя,
Яке сама й принесла, нажаль.
На тому полі виросли маки:
Кам’яні діти твоєї душі.
Я зібрала їх всіх у корзину
І згубила той шлях яким йти…
Немає коментарів:
Дописати коментар