Безумні

Безумний джаз ми грали серед поля,
Дико сміялися ми вкотре від нудьги,
Ми падали, і з того всього горя
Не розуміли усієї простоти.

Завтра ми знову прокинемося зранку,
Повторимо старий мотив,
Заваримо задуже міцну каву
І знову будемо кудись іти.

Потоки мас злилися воєдино,
Вже втратили усе, що лиш могли,
Намалювали веселку ми зарано,
Той дощ серця  мені й тобі не оживив.