Я буду твоїм художником...

Я буду твоїм художником,

 Складати із пазлів життя.

Я буду для тебе колючим йожиком,

Розривати хвилини буття.

Там більше не буде нікого,

Я буду ламати кістки

Твоєї душі чепурної

І розкидати усюди куски.

Я засію думками три поля

І зимою зберу урожай.

Я сховаю тебе від горя,

Яке сама й принесла, нажаль.

На тому полі виросли маки:

Кам’яні діти твоєї душі.

Я зібрала їх всіх у корзину

І згубила той шлях яким йти…

...

Одного дня я пригну з парашутом!

Так легко здамся на поруки вітрів.

Одного дня я пригну з парашутом,

Нирну у темні терені лісів.

Забуду страх, розпуту і печалі…

Злечу до неба, щоб потім впасти вниз:

Забити сильно ногу і коліна.

Й всміхатися до мами й лікарів.

Одного дня я пригну з парашутом,

Щоб довести  про векторні перетини світів.

Одного дня, коли  я пригну з парашутом

Не важливим станеш навіть ти!